12–15 жовтня в Хорватії провели інноваційне шоу «INOVA». Це міжнародна виставка винаходів, що проходить із 1971 року та дає науковцям з усього світу можливість презентувати проєкти в секціях будівництва, електроніки, медицини, довкілля, безпеки, спорту, соціальних інновацій і багатьох інших.

Цьогоріч на конкурсі Україну представляли 40 винахідників, які здобули золоті медалі та спеціальні нагороди за хоробрість. Три історії українських інноваторів та про їхні переможні проєкти розповідає Мала Академія Наук України.

Програма для проєктування житлових районів: історія Ілони Тилевни

Ілона створила програмне забезпечення, що допоможе забудовникам проєктувати житлові райони відповідно до будівельних норм. Із розробкою здобула золоту нагороду на інноваційному шоу «INOVA».

Основна мета — спростити забудовникам роботу, адже програма допомагає проєктувати житлові райони, аби вони були зручними для мешканців і водночас відповідали всім будівельним нормам.

Програма вирішує три типи завдань. По-перше, допомагає оптимально розміщувати будинки на визначеній території з урахуванням будівельних норм. По-друге, спрощує проєктування soft-інфраструктури: шкіл, садочків, супермаркетів тощо. І по-третє, полегшує розробку транспортної мережі й пішохідних переходів. Наприкінці користувач/-ка збирає всі дані разом — наразі це працює лише вручну — і отримує повноцінний проєкт мікрорайону, житлового комплексу чи будь-якої забудованої території.

Цільова аудиторія цього програмного забезпечення — невеликі забудовники, які хочуть якісно організувати свою роботу без переплат за аналогічні програми. Адже подібні сервіси є, але переважно вони коштують дуже дорого.

Програма, що вчить школярів писати код: історія Михайла Шиндера

Михайло розробив застосунок, що допоможе навчати програмуванню школярів. Із проєктом здобув золоту нагороду на інноваційному шоу «INOVA».

У шкільній програмі з інформатики доволі часто використовують такі програми, як Scratch, які дозволяють дітям програмувати за допомогою графічних блоків. Особливість цих програм полягає в тому, що вони дозволяють не писати весь код вручну, а натомість «складати» докупи готові текстові фрагменти. Коли школярі, які користувалися блоками, переходять до старших класів і вчаться писати повноцінний код, їм буває досить складно адаптуватися.

Михайло спробував вирішити цю проблему: його застосунок перекладає блоки у програмний код і навпаки. Таким чином, учень чи учениця мають можливість бачити свою програму одночасно у два способи — блоками та як текст — і краще розуміти, як відбуваються всі процеси. Саме можливість перетворювати код у блоки вирізняє його програму з-поміж багатьох аналогів.

В планах Михайла — випробування застосунку у школі, на реальних уроках інформатики. Разом із нуковим керівником, який працює вчителем, вони вже робили спроби впровадити її у шкільну програму, але планам завадили спершу ковід, потім повномасштабна війна.

Зарядна смартстанція нового покоління: історія Олега Іванківа

Олег створив портативну зарядну смартстанцію, що поєднує всі новітні технології зарядних станцій і долає обмеження подібних пристроїв, що популярні на ринку. Із роботою здобув золоту нагороду на інноваційному шоу «INOVA».

Головна відмінність смартстанції від інших — вона модулярна (може розкладатися на частини — прим. ред.), тож її функціонал доволі розлогий. Наприклад, можна від’єднати акумуляторний відсік і отримати звичайний компактний павербанк із USB-портом. Якщо ж потрібно зарядити багато пристроїв, достатньо під’єднати акумулятор назад і користуватися повноцінною зарядною станцією з 3 USB-портами з технологією Quick Charge та двома панелями для бездротової зарядки.

Також пристрій — «one size fits all», тобто його можна модифікувати практично для будь-якої ситуації. На сьогодні Олег бачив лише один приклад такої станції - на Kickstarter, але її модулярність — це радше дизайнерське рішення, аніж справді дієвий функціонал.

Для зручності користування пристрій має дисплей із трьома панелями: можна подивитися рівень заряду і час, керувати налаштуваннями. Є й естетичне рішення: гаджет обладнаний підсвіткою, що змінює колір. Важливо й те, що Олег з напарником — Андрієм Веліховським — оснастили пристрій сучасною системою безпеки, аби запобігати короткому замиканню, перерозряду й перезаряду, а також додали функцію активного охолодження, що зберігає температуру приладу в межах норми. Тож ця станція наразі одна з найбезпечніших.

Щодо монетизаціі проєкту, то хлопці дуже хотять почати виробляти й розповсюджувати свій пристрій. Найважливіше поки — зібрати близько $20 000 для запуску. Тож наразі будуть пробувати себе на платформах краудфандингу, шукатимуть шляхи отримати інвестиції. Наразі собівартість станції — близько $70, що порівняно з аналогами дуже мало.